Сад

Ти оп'янив мою цнотливу душу
Наріжу твоє серце на дрібні шматки І спокій неземний порушив-рушив
Зірву у саду твоїм квітки.
Ти поливав мене, немов волошку,
Хоч в серці буйно ріс чортополох, лох-лох
Дай повісти мені ще трошки,
Доки твій корінь не засох.
Мені в очі дівочі не смій дивитися гад,
Бо так хоче у такт между прочім просочиться мат,
По факту, точно, точу ножі
Мудак ти тощий, а не мужик.
Стікати твої слізки будуть (кап-кап)
Готуй відерце, все буде так
Як скаже дівка з перцем Та ти не сердься, залізне серце-то ще кат (є).
Ой у вишневому саду